Сучасне українське суспільство потребує змін, що пов’язані з процесами міжкультурної інтеграції, глобалізації, розширенням інформаційного та комунікаційного простору. У цих умовах набуття ключових компетентностей може дати людині можливість орієнтуватись у сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, активно взаємодіяти з оточуючими, вміти переборювати сталі стереотипи поведінки, програмувати процес спілкування, переосмислювати та визначати пріоритети власного життя.

Інтеграція України в єдиний освітній простір, реформування і модернізація системи освіти вимагають посилення уваги до проблеми формування ключових компетентностей особистості, які обумовлено рекомендаціями Ради Європи, відображено в нормативно-правових документах (Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», Програма виховання дітей та учнівської молоді), де закладені основні принципи та підходи до виховання життєво компетентної особистості.

Роль учителя іноземної мови полягає у розвитку та становленні особистості школяра. З одного боку, він повинен бути особистістю, відповідати ідеалу, який чекає від нього дитина (володіти особистісною моральністю), а з іншого боку, він повинен володіти професійними якостями (спеціальними знаннями та вміннями для впровадження інноваційних технологій в практику шкільного життя).

Проте, у реальному житті все набагато складніше, адже діти такі різні: здібні й не дуже, цілеспрямовані й ні. До кожного класу, до кожної дитини потрібний індивідуальний підхід та методи роботи. Це може бути робота в групах або парах, хоча з іншими це не спрацьовує. Необхідно буде шукати метод роботи, який підходить для цього неповторного класу або дитини. У цьому полягає складність нашої роботи, але разом із тим і привабливість.

Я намагаюся зробити свої уроки цікавими для дітей, підібрати для кожного уроку свою «родзинку», але я впевнена, що навчання – це, перш за все, праця, праця вчителя й учня, це співпраця, це намагання досягти спільної мети.

Як педагог, я формую гармонічну особистість, поєднуючи особисте і суспільне, відпочинок та роботу, навчаю безконфліктному спілкуванню з оточуючим людьми, але разом із тим умінню відстоювати свою точку зору, творчо проявляти свої індивідуальні особливості.

У нових умовах зростає значення спілкування як засіб освоєння людиною дійсності, розширюється сфера його використання, що призводить до актуалізації проблеми формування й розвитку однієї із ключовових компетентностей — комунікативної. Саме вона, як особистісна характеристика людини, визначає її здатність та готовність встановлювати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

Як учитель - предметник, викладач іноземної мови, я бачу мету своєї роботи у формуванні комунікативної компетенції учнів, у розвитку навичок діалогічного та монологічного мовлення, у вихованні толерантного ставлення до людей.

Процес формування комунікативної компетентності є складним і залежить від багатьох чинників: індивідуальних особливостей, віку, психолого-педагогічних умов, соціокультурних особливостей макро- і мікросередовища тощо. Суттєвий вплив на її формування мають соціальні інститути навчання та виховання: сім’я, школа, заклади організації дозвілля, засоби масової комунікації тощо, завдяки яким формується свідомість, світогляд особистості, її моральні якості, накопичення досвіду міжособистісного спілкування, реалізація особистістю своїх можливостей у різних видах суспільної діяльності.

Проблеми формування комунікативної компетентності досліджувалася зарубіжними та вітчизняними вченими Бодальовим О., Ємельяновим Ю., Жуковим Ю., Заброцьким М., Петровською Л., Панфіловим А., Лісіною Л., Руденським Є. та іншими. Комунікативна компетентність особистості розкривається, на думку вчених, у ставленні до людей, до самого себе, в особливостях взаємин між людьми, у вмінні контролювати й регулювати свою поведінку, доводити, аргументувати власну позицію та виявляється в умінні моделювати процес спілкування.

У працях вчених подані різні визначення комунікативної компетентності, які принципово не відрізняються, проте виділяють і підкреслюють різні аспекти цього поняття.

Оскільки навички комунікативної компетенції необхідні конкурентоспроможній особистості у новому тисячолітті, тому на уроках англійської мови на перший план виходять проблеми продуктивного спілкування. Розвиток Інтернет - технологій дає можливість спілкуватися як у смс-чатах_;так і в онлайн-режимі. Зараз існує багато програм-перекладачів, але не завжди їх переклад відповідає тому значенню, яке вкладає в нього мовець, та й не завжди є можливість ним скористатися. Саме тому на уроках англійської мови ми з дітьми намагаємося не тільки розігрувати ситуації з певної проблеми, але й звертати увагу на лексичні та інтонаційні особливості мови. Це дуже важко сприймається учнями – не носіями мови. На допомогу приходить робота з прислів'ями та приказками, що вважається найважчою вправою. Але діти дуже полюбляють такі вправи, оскільки це виявляє ерудицію дітей та посилює міжкультурні зв'язки, допомагає глибше пізнати менталітет жителів країни, мова якої вивчається.

Наприклад: They are liked as pears. (Вони схожі, як дві горошини.)

А в українській мові - Вони схожі, як дві каплі води.

Мабуть, ні один учитель іноземної мови не може обійтися без такого виду діяльності як складання різноманітних діалогів, цей вид роботи дає великий простір для творчості усіх учасників навчального процесу. Враховуючи вікові та психологічні особливості учнів, я обираю певні завдання для складання діалогів та різноманітну роботу з ними. Це можуть бути діалоги з використанням певних фраз та словосполучень, діалоги із заміною певних структур на інші, діалоги-розпитування та діалоги-повідомлення. Особливо дітям подобаються інтерв’ю та бесіди. Наприклад, при вивченні теми «Професії. Професії моїх батьків» (10 клас) діти складають діалоги про нюанси певних професій, бо як відомо, людина вибирає не професію, а стиль життя.

У 9 класі, вивчаючи тему «Телебачення», діти із задоволенням розповідають про улюблені телепередачі, розігрують діалоги-інтерв’ю з ведучими, водночас відпрацьовуючи не тільки над використанням лексики та закріпленням граматичного матеріалу, але й водночас опробовують себе в ролі ведучих, журналістів, продюсерів та режисерів.

Як відомо, англійці відрізняються своєю стриманістю, що також вплинуло на розвиток мови. Урок розпочинається із питання : «How are you?» («Як у вас справи?»). Вираз обличчя не завжди розповість вам про справжній стан справ. Тільки інтонація та певні рухи, які можуть супроводжувати вислів, покажуть вам справжній настрій мовця. Пропоную виконати таку вправу: дитині потрібно відповісти на питання не використовуючи міміку обличчя, лише жести та інтонацію.

Вирішила спробувати розвивати творчі здібності учнів застосовуючи інноваційні технології навчання та теорію творчої особистості. Творчій особистості необхідна творча діяльність, творче спілкування, творче мислення, творча активність та творчий пошук. Такі можливості дає урок англійської мови.

Гарно сприймаються учнями зорові схеми-опори на різних етапах уроку. Вони забезпечують комплексний розвиток творчої особистості учня, розвивають логічне мислення, самостійність, вміння працювати з книгою. Зорові схеми-опори допомагають відпрацювати навички аналізу і синтезу. Їх можна застосовувати на етапі засвоєння нового матеріалу і на етапі закріплення. Особливо схеми допомагають при вивченні граматики. Наприклад: у 8 класі, вивчаючи пряму та непряму мову, діти краще запам’ятовують коротку схему-опору, ніж довге правило, і швидше згадують вивчений матеріал.

Метод проектів я також часто застосовую. Він дає можливість учням показати своє бачення проблеми, виявити творчі здібності.(Семикласники при вивченні теми «Їжа. Домашні справи» складають меню святкового обіду)

У розвитку творчих здібностей мені допомагають інтерактивні технології (робота в парах, «Мікрофон», «Мозковий штурм», дискусія), проектні технології(дослідницькі, ігрові, метод портфоліо), уроки критичного мислення.

З успіхом застосовую на уроці нестандартні розминки (підібрати пару, з’єднати слово з поясненням, розгадати кросворд, чайнвод), сенкан, твори-перевтілення (учням дається завдання уявити себе іншою людиною і описати почуття, визначні місця, відомих людей та інше), есе (про подорожі, смаки, захоплення), кросворди, ребуси, анаграми (з новими словами, з географічними назвами, з іменами та ін.), мультимедійні презентації, вікторини, ігри, КВК.

Найбільша проблема, з якою стикаються сучасні вчителі – це відсутність матеріально-технічного забезпечення. Це особливо відчувають на собі вчителі іноземної мови, для котрих «занурення в атмосферу», демонстрація краєвидів, визначних місць, прослуховування різноманітних аудіо записів є невід’ємною частиною уроків. На превеликий жаль, можливості комп’ютерних класів не відповідають повністю цим потребам. Лінгафонний кабінет – гостра необхідність у школі. Забезпечення підручниками залишає бажати кращого, особливо у старших класах (10-11 класи). Виходячи з цього не завжди прослідковується взаємозв’язок та наступність між матеріалом.

Виходячи з власного досвіду роботи, я вважаю, що шкільна програма з англійської мови надто перевантажена вивченням граматичних явищ, які не впливають на розуміння мови дитиною. Завдання сучасної школи я вбачаю у навчанні учнів навчанню, тобто, уміти користуватися тими джерелами інформації, які пропонує розвинутий технічний прогрес. Книги і підручники стоять не на першому місці у цьому списку. Учителям потрібно навчати дітей орієнтуватися у такому різноманітті. Уроки англійської мови навчають дітей основам спілкування, читання, письма. Протягом усього навчання вони відпрацьовують ці навички, розширюють знання, закріплюють уміння.

На мою думку, вивчення іноземної мови у школі готує учнів до використання їх у подальшому житті, за умови постійної роботи дитини на уроці та вдома.

Мені подобається навчати дітей, бачити в їх очах розуміння і цікавість, спілкуватися з ними, організовувати різноманітну роботу. Але я й зрозуміла, працюючи з дітьми, потрібно розвиватися і рости разом із ними, змінюватися в умовах реального часу, бути для них не тільки «орієнтиром», але й другом, порадником, поважати їх особистість, розкривати їх творчий потенціал.